вторник, 27 января 2015 г.
Історія книги
Шлях розвитку
книги був довгим і складним. У давнину не було книжок у такому вигляді, як ми
зараз бачимо у магазині чи бібліотеці, бо тоді ще люди не вміли їх виготовляти.
Замість сторінок служили камені, стіни печер, посуд, щити, листя та кора дерев,
бамбук. Не було ні олівців, ні ручок, ні фарб. Згодом люди додумалися писати на
вогкій глині, яку потім сушили. Але ці книги були важкими й незручними.
З часом стали
виробляти зручні й легкі книжки з тонкої козячої або телячої шкури. Першу таку
книгу виготовили у старовинному місті Пергамі. Через те папір, виготовлений зі
шкур тварин, називали «пергаментом». Але вони були дуже дорогими. На
виготовлення такої книги потрібно було забити багато телят.
І людина почала
шукати шляхи виготовлення книги, щоб вони були дешевшими і простішими.
В Африці вздовж
річок росте болотяна рослина - папірус. Спочатку його використовували лише на
будівництві. Якось один чоловік лагодив свою хатину. Розрізав стеблину
папірусу, витяг волокнисту середину і поклав її на сонці. Через деякий час він
побачив, що волокна перетворилися на сухі вузенькі стрічки. Ще більше
здивувався чоловік, побачивши, що ці стрічки добре вбирають фарбу. Отже, на
папірусі можна писати! Відтоді і з’явилися книжки з папірусу.
Справжній папір,
на якому пишуть сьогодні, люди навчилися виготовляти дві тисячі років тому.
Тоді й почали у багатьох країнах світу писати на папері, саме писати, бо книжки
були рукописними, і одну книжку доводилося іноді писати багато місяців. Писар
виводив гусячим пером рядок за рядком, а виходила з під його пера лише одна
книжка. Листки скріплювали, переплітали. Обкладинки прикрашали коштовностями.
Тому така книга коштувала дуже дорого. Часто книгу приковували ланцюгом до
стіни, щоб її не вкрали. Таку книгу можна було обміняти на табун коней, череду
корів, отару овець. Але в ті далекі часи книги цінували не за коштовності, а за
те що в них написано.
Минуло багато
часу, поки з’явилося книгодрукування. Друкарський верстат у 1456 році винайшов
німець Йоганн Гуттенберг. Він брав дерев’яні брусочки і вирізав опуклі букви.
Потім ці букви він зв’язував, щоб вийшло слово, змащував їх чорнилом і на
білому папері робив відбиток.
Але дерев’яні
букви були грубими, хиталися, тому надруковані рядки виходили нерівними.
Гуттенберг все одно не здавався, наполегливо працював і придумав металеві букви
і верстат, який був механізованим, що дуже прискорювало друкування книжок.
Першу книгу в
нашій країні надрукував у 1564 році Іван Федоров із помічником Петром
Мстиславцем, на це в нього пішов майже рік. Тому засновником книгодрукування в
Україні та Росії вважається Іван Федоров. Ось такий нелегкий і довгий шлях пройшла
книжка.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)